Голова Центральної виборчої комісії Ярослав Давидович дав інтерв’ю телеканалу „Інтер” з приводу порушуваного останнім часом питання про можливість позачергових парламентських виборів. На жаль, як це часто буває, з 20-хвилинної розмови в ефірі залишилось кілька фраз, з котрих важко скласти уявлення про позицію Комісії щодо цього питання.
Тому подаємо інтерв’ю Голови ЦВК в розгорнутому викладі.

- Щодо розмов про можливі вибори, то перш за все я сказав би, що позачергові парламентські вибори, дійсно, є актуальною формою політичного впливу в суспільстві, яке сповідує президентсько-парламентську форму правління. У цьому не має нічого дивного, і політики мають право про це говорити.

Але сьогодні я хотів би розчарувати телеглядачів, оскільки в Законі про вибори народних депутатів України, прийнятому в 2004 році (з внесеними до нього змінами у 2005 році), практично, на жаль, не виписано цієї процедури. Тим самим законодавці означили, що питання позачергових виборів не стоїть на першому плані.

І ще хотів би розчарувати тих, хто заявляє про близькість і невідворотність позачергових виборів: нині Центральна виборча комісія не планує й не ініціює внесення змін до Закону, особливо до статті 102, які б стосувались проведення позачергових парламентських виборів. Тим більше ми не хотіли б бути тією силою, яка нагнітає обстановку в суспільстві навколо проведення цієї важливої політичної акції.
Вважаю, що сьогодні позачергові парламентські вибори – це „батіг” у руках однієї політичної сили і „пряник” у руках іншої. Тож нехай вони між собою піаряться, з’ясовують стосунки. Це їхнє право – вести політичну боротьбу.

Однак маю зазначити, що дійсно в Законі є дуже серйозні проблеми, в першу чергу правового характеру. Зокрема, щодо статті 102 я б розділив ці проблеми на три частини. Перша: у цій статті виписані тільки основні питання проведення позачергових виборів, немає заглиблення в їх суть. Друга: строки, відведені на проведення позачергових парламентських виборів у повному масштабі, як передбачається Законом про вибори народних депутатів – 60 днів, – є абсолютно нереальними. Третя складова: сьогодні Конституцією України не надано можливості Центральній виборчій комісії приймати нормативні документи, які б підміняли закон.

Якщо у парламенті є сили, які вважають, що можливі й потрібні позачергові парламентські вибори, я б їм рекомендував серйозно зайнятися законом, внести до нього відповідні зміни. Бо, наскільки мені відомо, поки що жодного законопроекту від жодної політичної сили на експертизу до Центральної виборчої комісії або з проханням порадити, проконсультувати – не надходило. Тому розмови на цю тему вважаю тільки черговим піаром, що здійснюється певними політичними силами.

Хотів би ще раз підкреслити, що Центральна виборча комісія не буде ініціювати жодних заходів з цього питання, щоб не спровокувати тим самим чергові заяви окремих політиків, нібито Центральна виборча комісія вже включилась у підготовку до позачергових парламентських виборів.

У нас і без того є чим займатись, оскільки серйозними залишаються проблеми з виборами до місцевих органів самоврядування та виборами голів. Ми з важкими потугами провели вибори у Черкасах, Полтаві, Чернігові. Гадаю, що незабаром закриємо цю проблему і в сумнозвісному „особливими” виборами Кіровограді. Сьогодні треба говорити і про серйозну проблему в Сімферополі, про яку чомусь мовчать політики, починаючи з того, що рішення судів не відповідає тій ситуації, яка склалась у Сімферополі, особливо щодо виборів Сімферопольського міського голови.

Багато проблем залишається по Козину, де дві політичні сили, що носять депутатські значки у парламенті, ніяк не можуть узгодити своїх позицій і хочуть втягнути у цю гру ЦВК.

На запитання, скільки часу потрібно Комісії в разі потреби, щоб якісно підготувати процес позачергових виборів, Я. Давидович відповів – рівно стільки, скільки передбачено законом. Відведено 60 днів, значить, ЦВК змушена буде вкластися в ці строки. Але для цього, повторив він, необхідно привести в порядок Закон, який би міг відрегулювати цю процедуру. І те, що в парламенті над цим ніхто не працює, якраз і свідчить про те, що питання є більше політичним, ніж правовим.

Щодо фінансування такого виду виборів Голова Центрвиборчкому зазначив, що на цей момент у державному бюджеті не передбачено коштів для проведення позачергових парламентських виборів. Це питання швидше варто адресувати Міністерству фінансів України. Фінансування таких виборів у разі їх призначення могло б здійснюватись з резерву державних коштів. Але Центральна виборча комісія ніяких запитів до Міністерства фінансів щодо фінансування позачергових виборів не подавала.

Цілком очевидним є факт, підкреслив Голова ЦВК, що передбачувана сума на основні виборчі процедури могла б збільшитись. Адже у державі зростають ціни. Сьогодні, зазначив він, знаходяться мої мудрі колишні колеги, які порівнюють вибори 1998 року з виборами 2006 року, або заробітну плату, яку отримувала Центральна виборча комісія у 1998 році й у минулому, докоряючи, що вона, мовляв, зросла у 25 разів. Хоча, до слова, є державні структури, де працівникам стали платити у 50 разів більше... При цьому наші критики „забувають”, що зросла заробітна плата відповідно до певних постанов уряду, коли були збільшені розміри посадових окладів, надбавок за певними статтями, тож відповідно до цього зросла й зарплата.

Те ж стосується і проведення виборів. Ми не можемо порівнювати суми, витрачені на вибори в 1998 році, з потребами на вибори 2006 року, це буде некоректно. Адже розрахунки базувались на зовсім різних цінах на матеріали, на працю людей у складі комісій тощо.

Тож, на мою думку, роздмухуваний ажіотаж навколо фінансових питань є тільки політичним піаром. Десь комусь не подобається, що Центральна виборча комісія працює чесно і прозоро. Зрештою, це визнали й співдоповідачі Ради Європи, адже одним з питань, які були оцінені ними позитивно за 2006 рік, стало проведення чесних виборів в Україні. Але все одно люди, які не знайшли можливості спровокувати нас і звинуватити у нечесних парламентських виборах 2006 року, розпочали навколо нашої інституції очорнюючу кампанію звинувачення у так званому нераціональному використанні коштів. Хоча перевіряючі прекрасно знають, що всі до копійки кошти, які не були використані на парламентських виборах – а це більше 116 мільйонів гривень, ми повернули Міністерству фінансів України. А не купили на них автомобілі, не зробили додаткові ремонти та не використали на інші блага для Центральної виборчої комісії.

Власне, відзначив керівник головного виборчого штабу держави, це є факт тиску, який здійснюється на Центральну виборчу комісію з боку контролюючих фінансових органів. Він категорично наполягає на тому, що Комісія не вдавалась до жодних заходів, які б порушували Закон, і за кожну свою дію готова відповісти. Тим, хто налаштований скомпрометувати Центральну виборчу комісію, це не вдасться, заявив Ярослав Давидович.

Відділ взаємодії із засобами масової інформації
Секретаріату Центральної виборчої комісії

19.02.2007 р.