"Що б не відбувалося зі мною, з іншою людиною, з планетою загалом, я завжди впевнена, що можна щось зробити. Головне — правильно визначитися з тим, що саме"
21 березня 2020 року пішла з життя Ірина Бекешкіна — українська соціологиня, громадська діячка, експертка, спеціалістка в галузі політичної та електоральної соціології, директор фонду “Демократичні ініціативи”.
Вона неодноразова входила до списку 100 найвпливовіших жінок України за версією журналу “Фокус”.
За час своєї роботи їй вдалося зробити колосальний внесок в українську науку. Українська соціологиня розробила структурну модель особистості як об'єкта комплексного дослідження, а також концепцію електоральної поведінки, її особливості в Україні.
Є автором понад 100 наукових праць і великої кількості публікацій у ЗМІ.
Її називали символом об’єктівної української соціології, голосом народу.
Нижче ми ділимося її цитатами.
Про українську ідентичність: "Я думаю, що українська ідентичність вже сформувалася. Вона інтенсивно формується, але ядро вже сформувалося. Тому що ідентичність багато в чому залежить від того, за якими підручниками вчаться діти. Якщо вони вчаться в українських школах, українською мовою, їм же ЗНО здавати, зрештою – за підручниками, де викладена вже історія не така, яку ми вчили, – це серйозний чинник. У мій час це була історія СРСР і Україна, як частина СРСР чи Російської імперії. Зараз історія інша. Цю історію нам допомагають створювати кіно та мистецтво. Я не бачу, щоб могли бути відступи назад. (2020)
Про питання ґендеру: “У ґендерній темі ми дуже просунулися за останні роки. Перший істотний стрибок був,коли Вітренко майже вийшла у другий тур президентських виборів, потім з’явилася Тимошенко. Вони багато що зробили для того, щоб люди думали, так й жінка щось може. У нас в дослідженнях є таке контрольне запитання: «Чи можуть жінки обіймати керівні посади?». Ми досліджували – хто, в основному, проти жінок на керівних посадах. Це чоловіки старшого віку, все. Тобто у нас немає перестороги проти жінок на керівних посадах, кар’єри. Але перепони в іншому – левову частку домашньої роботи й зараз виконує жінка, це вважається саме її обов’язком, а вже потім – усе інше. Словом, «берегиня»… Допоки у нас не дійде до рівного розподілу обов’язків, поштовху не буде. (2020)
Про український народ: “Це мій народ. Я оптиміст, я думаю, що все-таки ми поволі повземо вгору, інколи відступаємо, інколи тупцюємо на місці, інколи ще щось, але все-таки – повземо. У мене пам’ять хороша, я пам’ятаю все-таки, як це було колись, у 1990-х. І наш поступ – очевидний. (2020)
Про зміни: "В дитинстві найулюбленішою в мене була казка Андерсена "Гидке каченя", я могла слухати, а потім читати її безліч разів, бо мене щоразу тішило, що кінець-кінцем, ця нещасна істота, над якою знущалися і кепкували, стане гордим красенем-лебедем. І от мені так бачиться, що саме такі трансформації переживає зараз наша країна. Тільки, на відміну від казок, прекрасні перетворення не відбуваються самі по собі. Нам випало випестувати того красеня-лебедя. І я впевнена в успіху, бо не може, не повинно такого бути, щоб увесь цей вибух енергії, уся ця сила самопожертви, відваги, мобілізація розуму безслідно десь розчинилися. Все ж я невиправний матеріаліст - ніщо нікуди не зникає!" (2015)
Про правильність напрямку, в якому рухається Україна: “Це дуже цікава закономірність. Якщо подивитися за тими ж самими моніторинговими дослідженнями, то простежується, що майже весь час ми йшли в неправильному напрямі. А щодо правильного — то були тільки сплески. Коли люди думали, що от, нарешті ми пішли правильним напрямком! І сплеск був у 2005 році, після Революції гідності [Помаранчевої революції - ред.]. Тоді 43% людей вважали, що це правильний напрям, а 31% — що неправильний. А роком раніше більше половини вважали, що ми рухаємося в неправильному напрямку, а 20% — що в правильному. Другий сплеск був у 2010 році, після виборів президента. Тоді 35% вважали, що то був правильний шлях, а 35% — що неправильний, і ще 30% — було важко сказати, куди ми йдемо. І, нарешті, зараз. Але такого, щоб половина населення вважала, що в правильному напрямі ми йдемо, — за всю історію Незалежності не було. Це вперше, що більшість людей вважає, що ми йдемо правильним шляхом. І лише 23% — що неправильним. Це найкращий результат за всю історію незалежної України.(2019)
Висловлюємо співчуття рідним, друзям та близьким соціологині. Сумуємо разом з вами.
Анжела Єременко