Газета „Комментарии” у черговому числі від 12 січня 2007 року вирішила „відкрити очі” своїм читачам щодо питання проведення в Україні референдуму з питань вступу України до НАТО та ЄЕП. Зробила вона це у своєрідний спосіб, з очевидним натяком на сенсацію, про що свідчить уже сам заголовок – „Центризбирком изменяет Президенту”. Чи є в цих словах бодай якась коректність стосовно високої й відповідальної державної інституції, покликаної бути безпристрасним арбітром у справі реалізації громадянами права на вільне волевиявлення? Очевидно, що ні.
Неважко здогадатись, що журналісти видання у відповідь на докір тут же почнуть цитувати щось із теорії журналістики про те, що заголовок, мовляв, має одразу привертати увагу читача.
Проте не треба бути філологом з вищою освітою, аби розуміти значення слова „зраджує”. Відверто кажучи, воно й щодо вчинку конкретної людини сприймається цілком однозначно, тобто негативно. Зрада – поняття моральне, точніше, аморальне. Чи ж можна застосовувати, хай навіть і для красивого слівця, це поняття до дій колегіального органу державної влади, щодо якого законом прямо зазначено, що „Комісія є незалежним колегіальним органом, який здійснює свої повноваження самостійно, незалежно від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб”?
Запитання, без сумніву, риторичне.
У чому бачить так звану зраду автор публікації, залишається на його сумлінні. Як і журналістове припущення про те, що, можливо Ярослав Васильович (йдеться про Голову Комісії Я.В. Давидовича) затіяв якусь власну гру. Дарма, що Ярослав Давидович упродовж двох недавніх виборчих кампаній неодноразово зазначав, що рівне ставлення до учасників виборчих перегонів є правилом Комісії, і полягає воно в тому, щоб не допомагати одним і не шкодити іншим. Автору ж, схоже, більше подобається дуже зручне формулювання з якогось анекдоту – я сказав, а він тепер нехай виправдовується...
І ще один колоритний „мазок” на тлі цього газетного „полотна”: промовисте фото Голови Центральної виборчої комісії розміром на повну газетну шпальту. З заплющеними очима і явними слідами втоми на обличчі. Можемо засвідчити, оскільки маємо подібні знімки, що фото це зроблене в ніч виборів. У ніч, коли пішла вже друга безсонна доба роботи Я. Давидовича та інших членів Комісії.
Яку мету переслідувало видання, розміщуючи саме такий знімок? Нам добре відомо, що в архіві газети є й інші фотографії голови ЦВК, адже свого часу фотокореспондент „Комментариев” знімав Я. Давидовича. Можливо, саме так розуміють автори журналістську етику? Чи це поняття ними вже списане в архів як непотрібне?
Професіоналізм – слово, яким дуже часто оперують журналісти, говорячи про свої видання. Шановні колеги з газети не забули, часом, що одна з засадничих складових професіоналізму журналіста – писати правду і спиратись при цьому на факти? Адже й слоган газети закликає – „Знати й розуміти”.
Чи автори чудово знали й розуміли, для чого подають публікацію та знімок саме в такому ракурсі? Не тільки для читачів, а в першу чергу для „господарів”?
P.S. До речі, принагідно інформуємо, що 15 січня 2007 року Апеляційний суд м. Києва скасував постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2006 р. про визнання протиправною бездіяльності Центральної виборчої комісії щодо підбиття загальних підсумків збирання підписів громадян України в цілому по Україні, які підписалися під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з питань: „Чи згодні Ви з тим, щоб Україна стала членом Організації Північноатлантичного договору (НАТО)?”; „Чи підтримуєте Ви участь України у Єдиному економічному просторі (ЄЕП) разом із Російською Федерацією, Республікою Казахстан та Республікою Білорусь відповідно до Угоди про формування Єдиного економічного простору, підписаної 19 вересня 2003 року?”. Суд також ухвалив залишити без розгляду скаргу О.В. Осадчого, в якій він просить визнати протиправною бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо підбиття загальних підсумків збирання підписів громадян під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму.
Ця ухвала Апеляційного суду є остаточною і оскарженню
в касаційному порядку не підлягає.
Прес-служба
Центральної виборчої комісії
15.01.2007 р.